Історія Надії з України

Вітаю! Мене звати Надія і я корінна маріупольчанка з грецьким корінням. Мені 47 років. У Празі я опинилася 13 квітня 2022 року після початку повномасштабної війни в Україні. Місяць ми були в окупації в Маріуполі й дивом залишилися живі та евакуювалися.

У себе на батьківщині я 15 років працювала в торгових компаніях зі світовим ім’ям — «Марс» і «Міленіум». А у вільний від роботи час я працювала в таксі й закуповувала продукти для мережі ресторанів, була ляльквичкою в ляльковому театрі й танцювала в грецькому ансамблі. Коли я опинилася в чужій країні із чужими правилами та законами, без знання мови, та ще й без засобів для існування, був страх, нерозуміння, як жити й що робити далі.

Мене із шістнадцятирічною донькою поселили в гуртожиток. Буквально на третій день я пішла до кафе прямо на Празькому граді мити посуд, там можна було щось заробити без знання мови. Водночас я моніторила і вивчала ринок праці й самостійно вивчала на Ютубі ази чеської мови. Через місяць я знайшла роботу кухарки у великій їдальні на холодній кухні. Там же я знайомилася із чеською кухнею і готувала деякі страви з української кухні, так би мовити, ділилися досвідом. За три місяці я підписала контракт із великим гастрономічним закладом, який здійснює в Празі масштабні заходи й концерти, зустрічі делегацій і корпорацій. Там я також працювала на холодній кухні й обслуговувала банкети.

Також нам дуже пощастило, через проєкт «Uprchlíci Vítejte» ми отримали квартиру, де могли проживати безплатно до 1 червня 2023 року. І це була гарна підмога, якраз у цей період мій чоловік евакуювався і приїхав до нас. А ще за цей період ми змогли заробити й назбирати необхідну суму до оренди власного житла. А ще за три місяці я почала замислюватися про майбутнє і розпочала пошуки стабільної роботи, щоб мати змогу якось легально «заякоритися» в Празі, оскільки повертатися мені нікуди, моє житло розбомблено, а місто досі в окупації. Й ось я вже рік працюю на чеській пошті, державному підприємстві. Тут мені одразу дали автомобіль, навчили комп'ютерної програми та всіх навичок. Мені дуже сподобалася моя нова робота. Тут же я підтягую свою чеську з носіями мови. У мене є щоденне спілкування з людьми, я їжджу відомими світовими компаніями, банками, комунікую з людьми. Життя почало налагоджуватися.

Нещодавно я завела Тік Ток, проводжу стріми, знайомлюся з людьми, показую і розповідаю про Прагу і про своє життя тут. До речі, торік у липні в мене було знімання для чеського телебачення, де я купувала набір продуктів для українського борщу й потім готувала.

Моя мрія відкрити десь у спальному районі невелику їдальню. Але для цього необхідний стартовий капітал і особиста щоденна присутність. Поки що це лише в мріях, оскільки зараз необхідно «заякоритися» в Чехії, до того ж я офіційно працюю. Трохи пізніше я обов’язково втілю це в реальність.

Článek vznikl v rámci projektu „Migrantky mezi ženami“ v realizaci Sdružení pro integraci a migraci, o. p. s., za finanční podpory Úřadu vlády České republiky. Výstupy projektu nereprezentují názor Úřadu vlády České republiky a Úřad vlády České republiky neodpovídá za použití informací, jež jsou obsahem těchto výstupů.

Komentáře

Zatím nikdo nekomentoval

Přidat komentář

Váš e-mail (skryto)

Zobrazené jméno

Odeslat

• Zpět na úvodní stránku